Гран-прі Монако вперше було організовано у 1929 році з ініціативи Антоні Ногеса, члена Автомобільного клубу Монако (ACM), за підтримки принца Луї II. У той час автоспорт стрімко розвивався, і Монако хотіло закріпити свій статус у цій сфері.

Це була друга траса в історії, що прийняла Формулу-1 у 1950 році (21 травня) після Сільверстоуна, хоча гонки тут проводилися ще з 1929 року. Це одна з останніх трас, де талант пілота все ще може вирішити все (Айртон Сенна перемагав тут 6 разів).

Траса, яка залишилася майже незмінною з 1950 року, має довжину 3,340 км. Після лінії старту пілот входить у поворот Sainte Dévote — місце багатьох аварій. Далі траса піднімається до ліво-правої зв'язки біля Казино Монте-Карло перед Hotel de Paris, звідки спускається до правого повороту Mirabeau. Потім йде найповільніший поворот чемпіонату: Virage Fairmont (раніше Loews), на місці якого розташований готель Fairmont. Секція Portier веде до моря, де траса проходить крізь тунель і виходить до шикани біля порту. Потім поворот Tabac, секція Басейну, крутий правий поворот Rascasse, за яким слідує поворот Anthony Noghes і, нарешті, фінішна пряма.